Наскільки ви любите кіно? Ви коли-небудь бували їм одержимі? Кіно тримає під підлогою захоплюючі таємниці, спонукає рівнятися на своїх героїв і нестандартно мислити.
Ви хоч раз тримали чиїсь яйця на прицілі? Вам траплялося підозрювати єврейські корені в Крисобелочке? Найщиріший закоханий у мистецтво кіно — Квентін Тарантіно — представляє забійний фільм про його велику силу, з кровищею, нескінченними розмовами і бейсбольною битою, — «Безславні виродки».
Одного разу в окупованій нацистами Франції полковник СС Ганс Ланда (Крістоф Вальц) на прізвисько «Мисливець на євреїв» вистежує на молочній фермі ховається єврейську сім’ю. Врятувати вдається тільки дівчині на ім’я Шошанна (Мелані Лоран), яка біжить до Парижа і через кілька років стає господинею кінотеатру. Тим часом у нацистській Франції висаджується загін американських євреїв на чолі з лейтенантом Альдо Рейн (Бред Пітт), які прибули туди з однією метою — по-звірячому вбивати фашистів.
Волею випадку в кінотеатрі Шошанни сам міністр пропаганди нацистської Німеччини Йозеф Геббельс вирішує влаштувати прем’єру свого нового фільму про героїчного снайпера. З цієї хвилини всі протагоністи «Безславних виродків» починають готувати зухвалий замах на Геббельса під час прем’єри.
Як і у випадку з другою частиною дилогії «Вбити Білла», Тарантіно знову всіх обманув. Від нього чекали садистського бойовика про кровожерних євреїв у фашистському тилу чи, на худий кінець, «спагетті-вестерну», — отримали бездоганно поставлений розмовний фарс з рефлексією, як у «Хранителів» — і з їхньої ж безбожною жорстокістю.
«Безславні виродки» — кращий кіноманських релакс за кілька останніх років. У фільмі можуть говорити хвилин двадцять без перерви, просто сидячи в пивній за столиком — і при цьому від екрану не відірватися. Постановка сцен у Квентіна шедевральна: він десять років писав сценарій «Покидьків» і, здається, стільки ж думав над кожним кадром — з цього фільму можна вивчати мистецтво кіно, настільки він абсолютно зроблений.
До сценарію все це не відноситься — Тарантіно в «Виродках» сідає на свого улюбленого коника і шпарить довгими словесними чергами, не даючи глядачеві передихнути. Дія розвивається неквапливо: фільм — тільки не ржіте, як полковник Ланда, — характерна, і кожному характером він дає вдосталь екранного часу, щоб розкритися. Звиклі до запобігливим перед глядачем динамічним попкорн-бойовикам чавкають блондинки і їх гламурні залицяльники посипалися з «Покидьків» на двадцятій хвилині. Завтра вони напишуть на Афіші «ніріальнейшая фігня» і «цілковитий брет».
Дуже добре прописаних характерів у картині — хоч відбавляй: від дуболомних Альдо Рейна, «жида-ведмедя» Донні Доновіца, виконаного Елаем Ротом, і грози фашистів сержанта Хьюго Штігліца — до хитромудрого «лиса» полковника Ланди, кожна поява якого в кадрі грає його Крістоф Вальц перетворює на феєрію.
«Безславні виродки» начинені, як патронами, фірмовими тарантінівському штучками. Особливо блищать вступний неквапливий епізод з монологом Ланди про щурів і білок, а також сцена в пивній, в якої троє перевдягнутих «ублюдків» і акторка Бріджит фон Хаммерсмарк (Дайан Крюгер) стикаються з уїдливим есесівцем, і яка закінчується самим несподіваним чином. Не меншу роль у цьому розмовно-чадним епосі грає музика — відмінна і сама кіноманських, як завжди у Тарантіно.
«Ублюдки» несподівано для всіх виявилися про велику силу кіно, яке може врятувати, змінити історію, спалити дотла або зберегти життя. Хто сказав, що кіно — це розмашисті блокбастери або похмурі драми-сопледавілкі, і воно має слідувати жанровим законам? Тарантіно нарешті зібрав воєдино все, що він знає, вміє, думає і відчуває про кіно, і зробив з цього безбашений фільм-гімн. Незважаючи на те, що в ньому відбувається: цілком тягне на шедевр.