«Я поверну твої гроші, Колган» — сказав Лис і вистрілив йому в ногу. Потім витримав шалену гонитву, полюбив симпатичну бухгалтерку і показав, як треба мочити в сортирі. Завдяки самоіронії, досить несподівано з’явилася в третій серії, «Антикілер», здається, нарешті досяг потрібної кондиції російського бойовика — безглуздою і нещадної бійні в атмосфері нездорового веселощів.
Новий «Антикілер» чіпляє своїй шаленій веселістю й міцної постановкою з драйвовими гонитвою та перестрілкою. Продюсери не помилилися, замінивши смутного Єгора Кончаловського на Ельдара Салаватова і взявши знімати «Антикілера Д.К.» оператора-від-бога Сергія Козлова («Параграф 78»). Якщо серія буде продовжена, нові перипетії (і перепитії) бойового шляху Лисиця хочеться спостерігати в стилі викладу Салаватова з Козловим, не інакше.
Але ілюзій плекати не варто: придбавши в куражі і загальної бадьорості, новий «Антикілер» заклеймлен таким же прімітівненькім сюжетом, як і перша з другої частини фільму. Вкрадені «бабки» та кримінальні розбірки, розбавлені кривуватою любовною лінією, змушують згадати «лихі девяностние» і поморщитися.
Від серіалів і дешевих фільмів з подібними кримінальними сюжетами ломиться телеекран і ринкові лотки з піратськими DVD в стилі «Сто фільмів про вкрадений» общак «на одному диску».
Значний список «сценаристів» «Антикілера Д.К.: Кохання без пам’яті», в якому окрім обов’язкового Данила «Д.К.» Корецького засвітилися Бахшиев, Охлобистін (!), Михайло Єфремов (!!) І навіть Гоша Куценко (!!!) змушує згадати епізод з «Простоквашино», у якому герої писали листа батькам дядька Федора: «… лапи ломить і хвіст відвалюється «. Ні, «Антикілер 2» теж писали натовпом, але той натовп була куди менш відома і вже точно не така колоритна, як ця.
Кількість сценаристів і якість сценарію змушує припустити, що писався він прямо на знімальному майданчику, в регіт і реготі. Так і уявляю Гошу Куценка, що вписується в сценарій рядок «Сказав він і вистрілив йому в ногу» (одне, до речі, із самих цікавих рішень у сюжеті).
Зате підхід до розповіді про пригоди Лиса в третьому «Антикілер» викликає симпатію. Божевілля нині в моді, і перегляд «Антикілера Д.К.» навіває смутні асоціації майже що з «Адреналіном» Невелдайна і Тейлора.
Гоша Куценко, для якого оперуповноважений Філіп ‘Лис’ Коренєв і так був кращим екранним втіленням, у третьому «Антикілер» відповідає взятої в картині ноті безумства як ніколи. Звичне бурмотіння Куценко в кадрі і його звичайний як-би-злегка-ошелешений вигляд працюють на образ схибленого опера-алкоголіка стовідсотково.
Дуже добре підходить Куценко і його екранна пара — актриса Катерина Клімова (Мегі Джілленхол, тільки симпатичніше). Любовна історія (і взагалі саме слово «Любов» у назві фільму) виглядають досить вульгарної спробою привернути на «Антикілера» прекрасну половину глядачів, але в кадрі між героями Климової і Куценко присутній відчутний магнетизм. Проте «любов» на екрані — явно частина веселого стьобу в «Антикілер Д.К.»: головна романтична сцена у фільмі просходит в брудному сортирі, причому показують її відображенням у розбитому дзеркалі (очевидно, дотепне візуальне рішення творців).
Але крім безпам’ятною любові, у новому «Антикілер» є потужна сцена погоні з купою розбитих машин, веселі побої і стрілянина, повний текст міліцейської присяги — за традицією, і навіть ефектне вбивство вібратором.
За великим рахунком, такий «Антикілер» — скоріше удача, ніж навпаки, тому що дивитися його вдвічі приємніше, ніж обидва попередні фільми серії. І будемо сподіватися, незважаючи на бразильсько-індійську кінцівку, що чокнутим на всю голову Лисицю завжди знайдеться, кого закликати до порядку — хоч в тверезому розумі, хоч у нетверезому; хоч у твердій пам’яті, хоч у не дуже. Тому що спостерігати за оперуповноваженим, таким як Лис в новому «Антикілер», цитуючи Джокера, «шалено весело!».