Андрій Хливнюк, вокаліст самої популярної зараз української групи — першої після Beatles, як вони себе іронічно величають — представляє нову платівку, де знайшлося місце експериментів зі звуком і кавер на чужі пісні.
Розкажіть трохи про новий альбом.
24 червня виходить наш альбом «Все включено» одночасно в Росії і в Україні. Для гурту «Бумбокс» він нестандартний, ПНОТ що це не номерний альбом, як три попередні, а проба пера, гра в рок-н-рол, платівка для меломана, для тру Фена — все що хочете, тільки не звичайний альбом. На ній є кілька нових пісень, реміксів і триб’ютів, які вже всім у мережі відомі. Це альбом-презентація — адже чому він називається «Все включено»? Тому що в процес включилися нові музиканти. У нас з’явився басист Денис Левченко та барабанщик Олександр Люлякін. «Все включено», тому що над оформленням альбому вперше працювали запрошені люди, тому що в концертній програмі з’явився відеоряд — тепер ми влаштовуємо повноцінне відео-шоу. За нашою традицією до альбому увійшло 11 пісень, причому чотири з них раніше не видавалися, а дві відомих вже пісні перезаписані з урахуванням нового рок-звуку команди — тобто, це презентація нового концертного звуку «Бумбокс».
А крім того, що обважнює звуку чи немає в планах бажання пограти більше з електронікою?
Все можливо. Адже ми не змінили звук на сто відсотків, ми не йдемо з головою в рок-музику — це експеримент. Куди крива музикантської мрії нас потягне, так і буде.
Здивувало, що ви вирішили зробити кавер на пісню «Літній дощ» Ігоря Талькова.
А це не наше рішення, ми зробили кавер на прохання одного телеканалу для програми про знакові артистів, яких з тих чи інших причин зараз з нами нема, а повинні були б бути. Нам на вибір дали, практично, всі творчість цього легендарного музиканти, і ми вибрали «Літній дощ». Тому що я її ще в дитинстві слухав і навіть зараз іноді вмикаю. Ми підійшли до переробки по-своєму, зробили пісню у своєму стилі — у нашому розумінні кавер-версія не повинна бути схожа на оригінал. До того ж ми зняли відео, який буде запущений на музичних каналах, де таких пісень, на жаль, не дослишішься.
А на спільний трек із страйкуючими готовий кліп?
Готовий, але реліз його відбудеться, напевно, трошки пізніше, тому що фактично Баста автор пісні, йому вирішувати, що з нею робити і коли виходити кліпу. Ми в цьому проекті просто guest stars.
У вас є ще кавер на пісню Макаревича «Зірки не їздять в метро» — ви самі користуєтеся підземкою?
Дуже рідко, в основному на літаках переміщаюся. А ця пісня стала відправною точкою для платівки «Все включено». Сама ідея зробити прірокованний альбом з’явилася, коли ми взяли участь у триб’ют «Машині часу». Сам Макаревич попросив нас зробити цю пісню.
Як він на вашу версію відреагував?
Я не чекав похвали від нього, як не чекаю її взагалі, коли пишу пісні — це ж не важка робота, а творчість, fun, я сам отримую задоволення від цього. Але якщо говорити про якісь регалії, то пісня несподівано стала кавером року за версією однієї української радіостанції, та відгуків хороших було багато.
Вас ще внесли до Топ-100 найкрасивіших людей України — як вам такий титул?
Це нісенітниця собача. Я своє его тішив років у вісімнадцять, тепер уже годі, я не вважаю себе найкрасивішим, повір. Але саме такі проекти існують, значить, вони для чогось потрібні. Це частина шоу-бізнесу, яка може бути цікава домогосподаркам, які за ці рейтинги голосують. Це ж розважальна програма — ось кого-то вона розважає. Значить, не треба поливати це лайном. От я сказав «нісенітниця собача» — не варто було так, тому що не я виконав величезну продюсерську, знімальну та іншу роботу, щоб цей проект реалізувати. Мені він не подобається, я не потрапляю в цільову аудиторію і не стежу за тим, хто у нас самий красивий. Пам’ятаєш, в одному мультику було: «Хто похвалить мене краще за всіх, той отримає солодку цукерку». Є набагато більш важливі та цікаві речі, які можна показати по телевізору.
Ви стежите за тим, що про вас говорять в форумах?
Цікаво бачити, як впливає мас-медіа на свідомість людей. Як вони намагаються розібратися в тому, хто ти є, яке враження складається про тебе задовго до знайомства з тобою. Своєю парадоксальністю це може тільки смішити, викликати сарказм.
Заглибимося трохи в історію. Ви за своїм почином пішли в музичну школу?
Дивився в дитинстві концерт акордеоністів по телевізору і здуру ляпнув, що теж хотів би грати на цьому музичному інструменті. Батько одразу визначив мене на навчання. Музика мене дитиною дійсно цікавила, хоч займався я їй не без скрипу.
Не крутилися перед дзеркалом, уявляючи себе співаком?
Такими речами зазвичай займаються ті, хто хоче бачити себе в дзеркалі, а не на сцені. Хоча, у будь-якого професссіонального артиста є така частина репетиційної підготовки як тренінг роботи на публіку, і перед дзеркалом я стояв, коли займався у вокальному класі і в хорі, тому що ти повинен не тільки ноти вірно виспівувати, але й не кривлятися при цьому. Але з приходом в моє життя рок-н-ролу та хіп-хопу мені такі речі стали не потрібні.
Про що була ваша перша пісня?
Вона несла юнацький максималізм. Знаєш, як юнакам іноді здається, що для того, щоб любити, потрібні гроші. Це, мабуть, правда, але не так глобально, як мені здавалося років у шістнадцять.
Як ви думаєте, чому так багато українських команд грають «чорну» музику — фанк, реггей? У Росії ці стилі приживаються не так природно.
Справа в смаках, напевно, і в тому, що ця музика в нас у принципі популярніший.
До яких фільмів, крім «Хоттабича» і «Червоного перлів» ви свою музику надавали?
Була розмова про те, щоб наша пісня прозвучали в саундтреці одного російського блокбастера. Пісню ми спеціально написали, вона гарна, справжня, а ось в блокбастер вона в результаті не потрапила — взяли трек одного топового поп-артиста. Ми навіть зітхнули з полегшенням, тому що фільм-то не дуже вийшов. Я не хочу називати цей фільм, тому що відчуваю відповідальність, коли несу свою думку аудиторії. Треба намагатися не гадити.
До чийого фільму вам було б цікаво записати повноцінний саундтрек?
Цікавіше працювати не з чиїмось фільмом, а з гарним сценарієм, адже з нього починається робота над звуковою доріжкою. Цікаво мати справу з самою історією, доповнити її як-то, вкласти ще додаткову емоційну грань. Хто режисер — не суть важливо, був би він талановитий, хотів би чинити. Я був би радий попрацювати, скажімо, з Беном Аффлеком, мене по-хорошому вражений його спокійний, добрий фільм «Прощай, дитинко, прощай». Якби була можливість, я б прийняв участь у фільмі Мартіна Скорсезе році так в 1988-1990-му — ось це було б круто, пафосно. А так краще співпрацювати з яким-небудь молодим, невідомим українським режисером. Або російським, чи польським, або англійською — з ким ми знайшли б спільну мову.
У вас же є якісь пісні англійською — значить, на закордонного слухача ви теж орієнтуєтеся?
Феномен нашої групи в тому, що ми ніяких акцій просування не плануємо. Ми просто займаємося музикою, записуємо диски, і люди звертаються до нас за правом реалізації нашої авторської власності. І ми їм це право даємо. Чи не укладаємо якихось кабальних контрактів, що ми комусь щось винні. Є англомовні треки, але для того щоб до цього ставитися серйозно, потрібно залишити свій будинок і жити за кордоном. Мене це не дуже влаштовує. Я люблю Україну.
А що стосується віртуальної присутності — ваші сторіночки є в соціальних мережах?
У групи, звичайно, є — і Вконтакте, і на Twitter, і на MySpace. Але я особисто ніде не присутній, до соціальних мереж і блогів я абсолютно холодний. Не знаю, про що там писати. Мій блог — це мої пісні.
http://vkontakte.ru/club200156 — гурт Бумбокс Вконтакте
Интервью переведено с журнала Вкурсе http://vkontakte.ru/app1850211#/article/2/1/last/1/1270233/