На Землі є безліч місць, де колись кипіло життя: у булочних пахло свіжим хлібом, в парках гуляли батьки дітьми, а вечорами в кафешках зустрічалися закохані парочки. Але одного разу настав день, коли люди, в силу певних обставин, зібрали свої пожитки і пішли, залишаючи за собою порожні будинки, школи та магазини. І стоять тепер ці міста і селища, покинуті і неприкаяні, а крізь тротуарні плити повільно проростає трава, на балконах в’ють гнізда птахи, а по вулицях бігають здичавілі кішки і собаки. Таких місць багато, і список постійно поповнюється.
Саме їм присвячена група «Занедбані міста світу» (http://vkontakte.ru/club975711). Тут більше чотирьохсот альбомів,
кожен з яких присвячений певному місту-привиду. Звідки ж беруться ці дивні місця, оповиті ореолом
містики й таємничості?
Найпоширеніша причина спустіння міст — закриття містоутворюючих підприємств. Шахта вироблена, золотий рудник
виснажився, завод збанкрутував — і люди їдуть туди, де є робота, тому що жити на щось потрібно, а держава не
вживає жодних заходів, щоб цей процес зупинити. Так сталося з селищем Белічан Магаданської області, де раніше
був золотий копальня, з американським містечком Рубі в штаті Арізона, де колись видобували мідь і цинк, і ще з сотнями
робочих міст і селищ по всьому світу.
Друга причина — це війни та конфлікти. Місто Вароша на Кіпрі був окупований турками в 1974 році. До цього Вароша була
сучасної туристичної областю, справжню квітку узбережжя. Після вторгнення турків греко-кіпріотам довелося тікати з
міста. З нього йшли з розрахунком, що повернуться через тиждень-два, але з того часу минуло вже 36 років, а політичний
конфлікт так до кінця і не дозволений. У шикарних готелях району Фамагуста вибиті вікна, стіни потріскалися, а шезлонги на
пляжах згнили, не дочекавшись туристів. Дещо інші події призвели до тих же наслідків в американському місті
Детройт, штат Мічиган. Він вважався самим кримінальним містом США через засилля чорних після Другої Світової війни і
нестачі правоохоронців. Біле населення, побоюючись за своє життя, роз’їхалася, залишивши цілі квартали з хмарочосами,
театрами й заводами порожніми.
Крім того, існує безліч міст, що постраждали від стихійних лих. До таких належать знамениті Помпеї і
ще кілька італійських містечок, які страждають від сейсмічної активності. Новий Орлеан, спорожніле після урагану
Катріна, відновлюють, і є надія, що більша частина населення туди повернеться. А скільки міст було зруйновано
цунамі, землетрусами і потопами?
Але найстрашніші місця на нашій планеті — це міста, спорожнілі через техногенних катастроф. Найбільш відомі з
них — Чорнобиль і Прип’ять в Україні. Їм присвячено окреме співтовариство (http://vkontakte.ru/club792329). В обговореннях учасники групи розповідають,
хто з їхніх рідних і близьких допомагав з ліквідацією наслідків аварії, і як це позначилося на їх подальшого життя. У
відеозаписах багато роликів на тему катастрофи, в тому числі фільм «Аврора» 2006 року про дівчинку, яка постраждала в результаті
аварії на Чорнобильській АЕС, який номінувався на премію «Оскар».
Але повернемося до загальної групи покинутих міст. Тут в обговореннях фантазують на тему кінця світу, і найвірогіднішою
причиною загибелі людства користувачі вважають ядерну війну і екологічні катастрофи. Більшість сходиться на
думці, що люди самі стануть причиною свого знищення, і від цього стає сумно. Але ще сумніше читати тему
«Міста без майбутнього», де учасники групи складають список вмираючих, на їх погляд, міст, в яку потрапив кожен
другий населений пункт Росії. А фраза одного з коментаторів: «Країна в нас без майбутнього», — звучить як-то зовсім вже
безнадійно. У відеозаписах можна подивитися дуже цікавий фільм «Життя після людей», в якому наочно показано, що
буде відбуватися з планетою після зникнення людства. Природа досить швидко поглине сліди перебування людей,
і це вже відбувається в стародавніх містах, які були занедбані кілька століть тому, як, наприклад, Ангкор у Камбоджі,
зарослий ліанами і баньяном.
Всі ці спорожнілі міста — німий докір і попередження людству, нагадування про те, що ми тільки гості на цій
планеті, і життя на ній буде продовжуватися і без нашої присутності. Задумайтеся про це!
Стаття перекладена з викорис
http://vkurse.vkontakte.ru/