Индекс материала |
---|
Омар Хайям. Цитати, вірші, висловлювання. |
Страница 2 |
Все страницы |
Публікуємо статтю з віршами Омара Хайяма для любителів обраної лірики сходу.
Нерозумно жити заради золота і срібла,
Життя не вічна — піти настає пора.
Дай мені чашу і пам’ятай: наш прах після смерті
Перетвориться на глечик на верстаті гончаря.
Я прийшов — не додалася неба краса,
Я піду — будуть так само цвісти небеса,
Де ми були, куди ми підемо — невідомо,
Дурні домисли всякі і словеса. — Вірші Омар Хайям.
Травинка кожна, що нині зросла,
Колись волоском красуні була.
Чи не мні траву безжально, перехожий —
З ангельської краси вона зійшла.
Цей світ — осередок зла і скорботи
Небосхил посилає нам біди, лиходій.
Багато років за мирською суєтою спостерігаю,
Але доки не зустрів счпастлівих людей.
З дитинства я линув душею до небес,
Вірив казкам про пекло та іншим чудесам.
Але потім напоумив мене мудрий наставник:
«Пекло і рай в твоєму серці — запам’ятай, Хайям»! — Вірші Омар Хайям.
Якщо ти, небосхил, полюбив дурнів,
Полюби і мене — я ж теж такий.
Не можу зробити кроку з власної волі, —
Відпусти — я твоі’х недостойний кайданів.
Тому, хто опанував всіх таємниць великим царством,
Ні радість, ні печалі не здаються підступністю,
Оскільки і добро і зло одно пройдуть,
Хворобою хочеш — будь, а хочеш — будь ліками.
Краще скромна частка, ніж слави ганьба,
А нарікати на долю — це дурість і нісенітниця.
Краще п’яницею я просливу в цьому світі,
Чим ханжею мене назве розмова .- вірші Омар Хайям.
Скинь гординю, багате плаття зніми,
Честь і ім’я своє не втрачав, не ганьби,
Подивися, як дервіш, одягнений у лахміття,
Немов сам падишах, себе тримає з людьми.
Ні хто не послухається, у світі, подібного мені,
Зухвалий раб, я погрязнул в гріхах і вини.
Я зніжений, мені лазня і те нестерпна,
А горіти адже доведеться мені в пекельному вогні .- вірші Омар Хайям.
Цей світ мені коротким пристановищем став,
Нічого крім стогонів і сліз, він не дав.
Шкода, що нічого зробити не встиг я,
А вже йду, самотній і втомився.
Від вина став багряним наш перли як лал,
Куьок стогне, він теж від пияцтва втомився.
Ми сидимо в головах вина. І піднявся
Хміль нам у голову, щоб звалити наповал.
— Вірші Омар Хайям.
Жене рок нас по життю битою, як м’ячі,
Ти то вліво, то вправо біжи — і мовчи!
Той, хто шалений гін на цьому світі влаштував,
Він один знає сенс його прихованих причин.
Про красі твоєї зірки затіяли суперечку,
Ти з’явилася — місяць потьмяніла з тих пір.
У свято дівчата особи свої укпрашают, —
Ти сама, немов свято, всім радуєш погляд.
— Вірші Омар Хайям.
Ощасливити весь світ я, звичайно, не проти,
Але розумніше ближнього братськи допомогти.
Серце друга до себе прив’яжи добротою,
А загальної свободою себе не мороч.
Гордий дух мій сумує, він — бранець розуму,
Цей тимчасовий світ для нього, як в’язниця.
Принесіть мені чашу, обрадуйте серце, —
Нехай кайдани спадуть, і розвіється тьма.
На світанку ти спиш, і безтурботний і глухий.
І не слишешь як жалібно стогне півень.
Першим бачить він: ніч безповоротно проходить,
Як і день, що вчора відгоріло і згас.
— Вірші Омар Хайям.
Листя дерева життя, відпущеної мені.
У зимовій холоднечі згоряють і весняній вогні.
Шейх блудницю картав: «Ти розпусний, п’яна …»
«Це правда, — йому відповідала вона.
Я відкрито грішу, ти ховаєш вади, —
У Судний день зрівняється наша вина.
Байдуже дивиться небосхил блакитний,
Як під ним мудреців винищує розбій:
Тісно чаша в бутель злилися з поцілунку,
Б’є кров між ними багряною струменем.
— Вірші Омара Хайяма.
Той, хто підлогу в шинку бородою мете,
Той свободендушой і живе без турбот.
Світ обрушиться — він буде спати як убитий,
Небо звалиться — оком у сні не моргне.
Все влаштовано в світі з волі творця.
У небесах одного помістив він тільця,
На ругого взавліл нашу грішну землю, —
Між ними осли і осли — без кінця.
Щастя сміливим дається, не любить тихонь,
Ти за щастя і в воду йди і в огонь.
Перед богом рівні і бунтар, і покірний,
Не зівай — своє щастя не прогав .- вірші Омар Хайям.