Омар Хайям. Цитати, вірші, висловлювання.

Публікуємо статтю з віршами Омара Хайяма для любителів обраної лірики сходу.

Нерозумно жити заради золота і срібла,

Життя не вічна — піти настає пора.

Дай мені чашу і пам’ятай: наш прах після смерті

Перетвориться на глечик на верстаті гончаря.

Я прийшов — не додалася неба краса,

Я піду — будуть так само цвісти небеса,

Де ми були, куди ми підемо — невідомо,

Дурні домисли всякі і словеса. — Вірші Омар Хайям.

 

 

Травинка кожна, що нині зросла,

Колись волоском красуні була.

Чи не мні траву безжально, перехожий —

З ангельської краси вона зійшла.

 

Цей світ — осередок зла і скорботи

Небосхил посилає нам біди, лиходій.

Багато років за мирською суєтою спостерігаю,

Але доки не зустрів счпастлівих людей.

 

З дитинства я линув душею до небес,

Вірив казкам про пекло та іншим чудесам.

Але потім напоумив мене мудрий наставник:

«Пекло і рай в твоєму серці — запам’ятай, Хайям»! — Вірші Омар Хайям.

 

Якщо ти, небосхил, полюбив дурнів,

Полюби і мене — я ж теж такий.

Не можу зробити кроку з власної волі, —

Відпусти — я твоі’х недостойний кайданів.

 

Тому, хто опанував всіх таємниць великим царством,

Ні радість, ні печалі не здаються підступністю,

Оскільки і добро і зло одно пройдуть,

Хворобою хочеш — будь, а хочеш — будь ліками.

 

Краще скромна частка, ніж слави ганьба,

А нарікати на долю — це дурість і нісенітниця.

Краще п’яницею я просливу в цьому світі,

Чим ханжею мене назве розмова .- вірші Омар Хайям.

 

Скинь гординю, багате плаття зніми,

Честь і ім’я своє не втрачав, не ганьби,

Подивися, як дервіш, одягнений у лахміття,

Немов сам падишах, себе тримає з людьми.

 

 

Ні хто не послухається, у світі, подібного мені,

Зухвалий раб, я погрязнул в гріхах і вини.

Я зніжений, мені лазня і те нестерпна,

А горіти адже доведеться мені в пекельному вогні .- вірші Омар Хайям.

 

Цей світ мені коротким пристановищем став,

Нічого крім стогонів і сліз, він не дав.

Шкода, що нічого зробити не встиг я,

А вже йду, самотній і втомився.

 

Від вина став багряним наш перли як лал,

Куьок стогне, він теж від пияцтва втомився.

Ми сидимо в головах вина. І піднявся

Хміль нам у голову, щоб звалити наповал.

— Вірші Омар Хайям.

 

Жене рок нас по життю битою, як м’ячі,

Ти то вліво, то вправо біжи — і мовчи!

Той, хто шалений гін на цьому світі влаштував,

Він один знає сенс його прихованих причин.

 

Про красі твоєї зірки затіяли суперечку,

Ти з’явилася — місяць потьмяніла з тих пір.

У свято дівчата особи свої укпрашают, —

Ти сама, немов свято, всім радуєш погляд.

— Вірші Омар Хайям.

 

Ощасливити весь світ я, звичайно, не проти,

Але розумніше ближнього братськи допомогти.

Серце друга до себе прив’яжи добротою,

А загальної свободою себе не мороч.

 

Гордий дух мій сумує, він — бранець розуму,

Цей тимчасовий світ для нього, як в’язниця.

Принесіть мені чашу, обрадуйте серце, —

Нехай кайдани спадуть, і розвіється тьма.

 

На світанку ти спиш, і безтурботний і глухий.

І не слишешь як жалібно стогне півень.

Першим бачить він: ніч безповоротно проходить,

Як і день, що вчора відгоріло і згас.

— Вірші Омар Хайям.

 

 

Листя дерева життя, відпущеної мені.

У зимовій холоднечі згоряють і весняній вогні.

 

Шейх блудницю картав: «Ти розпусний, п’яна …»

«Це правда, — йому відповідала вона.

Я відкрито грішу, ти ховаєш вади, —

У Судний день зрівняється наша вина.

 

 

Байдуже дивиться небосхил блакитний,

Як під ним мудреців винищує розбій:

Тісно чаша в бутель злилися з поцілунку,

Б’є кров між ними багряною струменем.

— Вірші Омара Хайяма.

 

Той, хто підлогу в шинку бородою мете,

Той свободендушой і живе без турбот.

Світ обрушиться — він буде спати як убитий,

Небо звалиться — оком у сні не моргне.

 

Все влаштовано в світі з волі творця.

У небесах одного помістив він тільця,

На ругого взавліл нашу грішну землю, —

Між ними осли і осли — без кінця.

Щастя сміливим дається, не любить тихонь,

Ти за щастя і в воду йди і в огонь.

Перед богом рівні і бунтар, і покірний,

Не зівай — своє щастя не прогав .- вірші Омар Хайям.