Попелюшка похмуро возила шваброю по підлозі.
-Здрастуй, дівчинка, — пролунав у неї за спиною життєрадісний голос:
— Я твоя добра хрещена.
Попелюшка повільно обернулася.
-І що?
-Як — що? Ти ж хочеш на бал?
-Ну хочу, — Попелюшка кинула похмурий погляд на гору немитого посуду і мішки з зерном .- Тільки роботи багато. Так що не
відволікайте, тітонька, а то я і до півночі на бал не виберусь.
-А я як-раз з цього приводу, — посміхнулася хрещена і дістала чарівну паличку .- Це не займе багато часу.
-Що — не займе?
Хрещена задумливо постукала паличкою по долоні.
-Спочатку знадобиться гарбуз.
-Гарбуз? — Перепитала Попелюшка.
-Так, — кивнула хрещена .- Саме гарбуз. Дитинко, сходи на город і принеси найбільшого гарбуза, яку знайдеш.
-А потім що?
-Потім? .. Дай подумати. Ага, ось! Потім злови кілька мишей. Чотири, мабуть, буде в самий раз.
-І це все?
-Ні, звичайно. Ще знадобиться одна пацюк і пара ящірок …
-А черевики Вам не почистити, — спитала Попелюшка.
-Які черевики? — Здивувалася хрещена.
-Ну я вже не знаю, які! Підлоги підмести, білизна випрати, газони постригти — не потрібно?
-Ні … Про що ти говориш?
-Відстаньте від мене! — Викрикнула Попелюшка .- І так роботи сила-силенна, а тут ще Ви зі своїми дурощами!
-Ну, добре, добре, — позадкувала хрещена .- Як скажеш … Не хочеш — не треба. Я ж не нав’язувати!
Вона поспішно змахнула паличкою і зникла. Попелюшка перехопила швабру зручніше і повернулася до перервати заняття.
-Рози їм посади, просо їм переберії, щура їм злови! Лише б навантажити бідну сирітку. Експлуататори чортові!