Росіяни вчаться жити там, де працюють, а не працювати там, де живуть.
Рух — це життя. Втім, часом справедливим виявляється і приватне слідство з цієї аксіоми: чим активніше рух (зміни в кар’єрі, зростання заробітної плати та інші ознаки, що супроводжують трудову міграцію), тим життя — краще. Схоже, російські фахівці до переміщень готові. Причому не тільки у бік «заповідної зони», обмеженою московської кільцевої.
За даними порталу Superjob, в березні 2011 року кількість резюме з поміткою «Готовий переїхати в інше місто» склало 17% від загального числа оголошень. У свою чергу, «розглядають здобувачів з інших міст» 60% російських роботодавців.
Очевидно, що готовність компаній брати на роботу приїжджих безпосередньо залежить від економічної ситуації в країні. У період кризи навіть столичні роботодавці, за традицією найбільш лояльні до мігрантів, виявляли незвичну стриманість. Кількість вакансій, адресованих претендентам з регіонів у розпал кризи, знизилося в кілька разів. Так, найбільш дефіцитних в наш час людей, а саме робітників, серед мігрантів готові були шукати лише 22% компаній, а фахівців-виробничників — всього 18%.
Проте тепер все змінилося. За оцінками аналітиків Superjob, вже до березня 2011 року 72% московських роботодавців готові були взяти на роботу приїжджих робітників. Приблизно стільки ж кандидатів запрошували роботодавці у сферах ІТ (72%), будівництва (71%), обслуговування та туризму (по 70%). При цьому мігрантам найважче було розраховувати в Москві на фінансові позиції (49%) і роботу в кадрових службах (51%).
Подібна ситуація легко екстраполюється на інші мільйон-ники. Питання прописки все менше цікавлять приблизно кожну другу компанію в більшості великих міст.
Після другої кризи, говорить Наталія Курантова, директор з продажу Kelly Services, в масі своїй люди стали більш легкі на підйом. Зрослу соціальну рухливість Курантова пояснює зростанням амбіцій, а також «нерівномірним попитом на персонал внаслідок різного економічного розвитку регіонів».
При цьому найбільш «гнучкими» в питаннях працевлаштування, за оцінками Superjob, є жителі і без того демографічно проблемного регіону — Сибіру. З Новосибірська не проти поїхати чверть кандидатів, а Омськ готові покинути 36% фахівців. Складається ситуація вже відчутно впливає на загострення кадрового голоду в цих містах. Не випадково 70% роботодавців Омська, у свою чергу, готові брати на роботу приїжджих.
За оцінкою Superjob, самими мобільними кандидатами ринку праці є спеціалісти в галузі стратегічного розвитку та консалтингу, а також будівництва і виробничої галузі. Вони «вище географії». Тим часом самі пасивні на ринку праці — представники таких професійних сегментів, як «побутове обслуговування», «освіта», «адміністративна робота» і «кадри». Що, взагалі-то, не дивно. Як правило, в цих сферах задіяні представниці прекрасної статі, куди більш консервативні за частиною життєвих змін і вже тим більше переїзду в інший регіон.
У Kelly Services вважають, що рівень трудової мобільності росіян вже цілком відповідає глобальним тенденціям. Відповідно до цифр міжнародного опитування, проведеного компанією у вересні-грудні 2010 року (російська вибірка склала 7 500 осіб), в загальній складності змінити місце проживання готові три чверті громадян РФ. При цьому до вільного переміщення по Росії готові 9% росіян, 6% згодні переїхати в сусідню область, 14% — не далі найближчого великого міста. Але куди цікавіше інші цифри. Ще більше число росіян (перш за все, представники покоління Y) воліли б на час змінити … країну (32%) і навіть континент (15%).
Що стримує мобільність росіян? У представників кадрових агентств є відповіді: традиційна прихильність до сім’ї і друзям (за цією ознакою ми найбільше «схожі» на норвежців), рідної мови (як угорці), а також — високі витрати на переїзд (в чому ми схожі на британців та американців ) і культурні особливості країни (в останньому випадку росіяни дуже нагадують китайців). При цьому переїзд в іншу країну в нашій країні все ще сприймається як «професійний виклик», а не банальна зміна місця проживання.
Зі зрозумілих причин найменш схильні до переміщень по країні з метою пошуку роботи москвичі. За даними експертів Superjob, нині частка жителів столиці у загальному пулі «мобільних» кандидатів не перевищує 9%.
«Московські фахівці з точки зору географії своєї кар’єри, на жаль, менш рухливі, ніж, наприклад, їхні західні колеги», — підтверджує директор з персоналу компанії «Рено Тракс Схід» Тетяна Боулінг. Специфіка діяльності (вантажоперевезення) змусила компанію сформувати протягом декількох років програму внутрішньої мобільності персоналу. Результати вже є. Глобальна структура бізнесу дозволяє менеджерам попрацювати не лише в Москві, але і в регіонах Росії, а також за кордоном. Однак у спілкуванні з співробітниками відділ кадрів з’ясував, що навіть перспективу переїхати в іншу країну з гарантованою посадою в одному з закордонних відділень москвичі не завжди сприймають з ентузіазмом. «Їх набагато більше хвилюють стабільність і близькість до будинку, а не кар’єрні перспективи і нові горизонти, що вимагають переїзду в інші регіони», — підкреслює Боулінг.
Втім, експерти прогнозують: ступінь прихильності до «рідного дому» поступово буде слабшати. У тому числі ця тенденція торкнеться і москвичів. Принаймні, за останні півроку, за даними Superjob, кількість столичних жителів, які вважають за можливе працювати в іншій географічній точці, зросла на 1%. «Не секрет, що мегаполіс не є комфортним місцем для життя», — називає одну з причин від’їзду московських фахівців Наталія Курантова (Kelly Services).
Оцінюючи картину в цілому, співрозмовники «Бізнес-журналу» зазначають: на «місце перебування» російських фахівців все більше впливають питання зарплати і кар’єри. Зрозуміло, при зміні роботи більшість російських фахівців мають на увазі маршрут «регіони — Москва». Однак спостерігається і рух у зворотний бік. На думку Олени Марченко, начальника управління персоналу міжнародного транс-портно-логістичного холдингу AsstrA, робота в регіональних філіях також допомагає деколи добитися істотних зрушень у кар’єрному зростанні. Та й за спостереженнями Наталі Курантовой, саме з цієї причини деякі професіонали цілеспрямовано «набирають» досвід роботи не тільки в центральному офісі, але і в регіональних підрозділах.
— У групі компаній «Зв’язковий», — говорить Олена Ноготкова, керівник відділу зі зв’язків з громадськістю ГК «Зв’язковий», — робота керівників часто виявляється пов’язаної з тривалими відрядженнями та переїздами з міста в місто. Але зазвичай це не викликає проблем. При належному окладі російські менеджери готові переїжджати на нове місце роботи. Як правило, людей приваблюють гідна зарплата, можливості кар’єрного зростання, а близькість до рідного дому при дотриманні згаданих чинників — зазвичай найменш важливий аргумент.
Для того щоб переконати співробітника змінити місце проживання, роботодавці компенсують переїзд з допомогою стандартної лінійки додаткових пільг. Зазвичай в пакет входять оплата квартири, допомогу при влаштуванні дітей в садок або школу, а в ряді випадків — ще й працевлаштування чоловіка.
При зміні роботи більшість росіян мають на увазі маршрут «регіони — Москва». Але рух спостерігається і в протилежному напрямку
Наталія Курантова відзначає, що компенсації російських експатів, наприклад, сьогодні все більше схожі на стандартний соціальний пакет, пропонований приїжджим з інших країн. За винятком однієї важливої деталі: російським топ-менеджерам (за рідкісним винятком), на відміну від іноземців, не забезпечують відповідний зміст сім’ї.
При цьому показник затребуваності західних фахівців останнім часом призупинив зростання. У чому справа? Чому іноземці все менш цікаві російським роботодавцям? На думку Наталії Курантовой, зарубіжні фахівці потрібні головним чином у нових, молодих сегментах економіки. А оскільки неосвоєних ін-індустрії в Росії залишилося небагато, відчутно впав і попит на експатів. «Сьогодні територія експатів — це інвестиційний банкінг і фінансовий топ-менеджмент, — пояснює Курантова. — Крім того, на початковому етапі західні компанії часто делегують до Росії директорів з виробництва. Нарешті, у сфері інформаційних технологій і на ринку логістики все ще затребувані не тільки вищі керівники з-за кордону, а й фахівці середньої ланки ».
Як би там не було, для багатьох російських компаній робота іноземних фахівців у Росії зумовлена міжнародною діяльністю: їх поява в російських офісах пов’язане з виробничими потребами, необхідністю розвитку кар’єри менеджерів, обміном досвідом і корпоративними цінностями. Так що російські роботодавці з досить високим інтересом стежать за змінами в законодавстві, що визначає процедури прийому на роботу іноземців.
Так, у минулому році (на хвилі запуску масштабної модернізації-онних процесів у країні) в законі з’явилися поправки, покликані спростити працевлаштування зарубіжних фахівців. Що змінилося? За даними Наталії Курантовой, приймати на роботу іноземців стало дійсно простіше. А Олена Ноготкова уточнює: компанія тепер може оформляти іноземців на роботу на три роки, а не на рік, як раніше. Втім, експерти вважають, що і в нинішньому вигляді процедури все ще надмірно забюрократизовані. Тому в «Зв’язковому», за рідкісним винятком, на роботу воліють наймати громадян РФ і Республіки Білорусь.
Мало того, Олена Марченко впевнена, що наймати іноземців стало навіть … складніше! Проблеми вона пояснює дуже частими змінами в законодавстві. «Наприклад, — говорить Марченко, — з січня 2011 року з’явився новий закон, згідно з яким ми більше не маємо права реєструвати іноземних громадян за місцезнаходженням нашої організації. Ускладнюється все ще й тим, що при прийнятті нових законів навіть самі співробітники ФМС не завжди чітко розуміють, що саме потрібно робити. Але при цьому все одно жорстко контролюють всі наші дії в цьому напрямку. У результаті іноземним громадянам доводиться самостійно і за свої гроші отримувати дозволи на роботу в РФ, оскільки отримання квот залишається дуже довгим і складним процесом, із великою кількістю «підводних каменів». Виняток — громадяни Республіки Білорусь та Казахстану. Їх оформлення проходить трохи легше ».
Втім, зростання внутрішньої трудової міграції в Росії відносини з іноземцями не перешкоджають. «Залучення кандидатів з інших міст, і, можливо, регіонів залишається актуальним завданням. Причому це стосується не тільки «мільйонників», а й міст з населенням 500-700 тисяч жителів », — вважає Олексій Захаров, президент порталу Superjob. У свою чергу Наталія Курантова прогнозує зростання мобільності росіян при будь-якому коливанні вектора розвитку економіки:
— Це неминуче і в разі виникнення другої хвилі кризи, і при більш оптимістичному сценарії. Якщо «правильні слова» про розвиток виробництв знайдуть реальне втілення, затребуваність персоналу буде перманентно рости.
За матеріалами «Бізнес журналу»