Я поважаю чоловіків! Вони роблять життя цікавішим, вони подають руку, відкривають двері, купують шоколад та сукні. Вони
сміливі.
Я поважаю чоловіків! Вони кажуть: «не питання», «немає проблем» — і проблем, правда, немає … Вони приїжджають
за нами на роботу, вони відвозять нас з чужих гостей, привозять додому і накривають ковдрою, вони не помічають зіпсований
макіяж; вони беруть нас на руки, якщо є калюжа, їм здається, що ми маленькі і нас треба обіймати. Вони мають рацію! Я
поважаю чоловіків! Слова у них найчастіше збігаються з вчинками. Вони краще нас знають: коли-небудь, через сто років,
вони подзвонять. Їм завжди цікаво, де ми. Вони наполегливо бажають платити за наш кави, хоча самі вже давно не знають,
чому. Вони терплять наші примхи і говорять друзям: «у неї поганий характер, але вона така красива !»… Вони прощають нам
усе, хоча ми (зауважте) взагалі нічого їм не прощаємо … Вони сильні.
Я поважаю чоловіків! … Але тільки чоловіків, а не осіб чоловічої статі.