В одному лісі жив їжачок. Ти знаєш, які зазвичай бувають їжачки — діловиті і солідні, часто вони люблять шарудіти ночами
голками у траві. А цей Їжачок любив ночами мріяти.
Іноді він робив це не один — у Їжачка була знайома Зірка. Це добре, коли у тебе є з ким розділити свої мрії. На жаль, вони не могли часто бачитися: іноді їм перешкоджали хмари, а іноді Земляповерталася не тим боком і заважала їм зустрітися. «Подумати тільки, — вигукувала іноді Зірочка, — нас розлучає законвсесвітнього тяжіння!» Після довгої розлуки Їжачок зазвичай говорив: — Зірочка, я дуже скучив. Я так довго чекав тебе — майже вічність! — Ти ж знаєш, наскільки сильними бувають іноді обставини, — говорить зірка. — Так, я знаю, — зітхав Їжачок. А більше вони не говорили нічого. Вони тихо мріяли вместе.А коли наближався ранок, Зірка говорила: — Мені пора.
— Я буду чекати тебе, — говорив Їжачок, — я знаю, що це знову буде дуже довго, але я все одно буду чекати тебе, повертайся
швидше, — Я повернуся, ти ж знаєш, — говорить зірка. — Так, я знаю, — посміхався Їжачок. Адже це так важливо — знати,
що той, кого ти чекаєш, обов’язково повернеться, незважаючи навіть на всесвітні закони.