Троє російських хлопців — екскурсовод, тренер і зубний лікар — пропалюють життя в Нью-Йорку і не пропускають жодної доступною дівиці з розміром не менше другого. Екскурсовод при цьому одружений на сексапільної красуні-блондинці, але не звертає на неї увагу.
Одного разу в туалеті клубу розмову хлопців підслуховує весільний тамада і за сумісництвом Святий Валентин, який потім проклинає їх за розпусту на довічну імпотенцію в зв’язках не-по-любові.
Дізнавшись про прокляття, хлопці кидаються терміново шукати любов: тренер — в бібліотеці, зубний лікар — в кабінеті сексопатолога, а екскурсовод намагається повернути дружину, що занурилася жити до подруги (як помітили його друзі, «вирішив не паритися»).
Творці «Кохання у великому місті», здається, зробили все можливе, щоб привернути в кінотеатри глядачів: дія перенесена в Нью-Йорк, вихід фільму приурочений до весняного жіночого свята, головну чоловічу роль грає Олексій Чадов (для дівчаток), а головну жіночу — співачка і колишня солістка «ВІА Гри» Віра Брежнєва (для хлопчиків).
Саундтреком — широкий набір композицій від «Love is in the air» аж до запеклою російської попси і якогось невиразного репу (напевно, дуже модного). Нарешті, ангела, що позбавляє головних героїв чоловічої сили, зображує Філіп Кіркоров.
Фільм при цьому зовсім не виглядає відчайдушними потугами «зробити під Голлівуд»: як комедія «Кохання у великому місті» вийшла досить милою і по-справжньому сміховинної. Якісними жартами і гегамі картина начинена під зав’язку: найпростіші і, здавалося б, не дуже веселі сцени тут заряджені таким гумором і позитивом, що мимоволі починаєш похіхіківать, а потім по-справжньому іржати.
Багато фраз з «Любові …», впевнений, потягнуть на цитати. Може навіть — чим чорт не жартує! — Дещо буде сприйматися через двадцять років як класика кшталт фраз з радянських комедій.
З романтичної стороною у фільму справи помітно гірше, ніж з веселощами. «Любов у великому місті» занадто відчайдушно намагається сподобатися глядачеві. Навіть у залицяннях героїв за своїми обраницями виразно видно приціл на цільові аудиторії. Колись концерн «Марс» схожим чином рекламував свої батончики: «Марс» для розумненьких, «Твікс» — для веселих, «Снікерс» — для тих, хто попроще. У фільмі марс — зубний лікар, завалює свого сексопатолога ромашками і виробляють сміховинні піруети на ковзанці, а Твікс — тренер-фін, що вперше почула Чайковського, від чого йому геть знесло дах. Чарівній ж Віри Брежнєвої дістався залицяльник з гопнічеськім моделлю поведінки, якому вона швидко пробачила всі свої самотні ночі.
«Любов у великому місті» залишає після перегляду досить дивне враження: начебто легкість і позитив, але якось важко від цього на серці. Тому що дуже багато звучить у фільмі нав’язливою попси, тому що Кіркоров хоче здаватися милим, але від цього ще більш огидна, і в кінцевому рахунку не цілком зрозуміло, навіщо дівчатам ця вимучена любов трьох бабіїв, смертельно наляканих імпотенцією.
А Красуню Віру Брежнєву, «з дитинства» закохану в московського гопа, просто по-людськи шкода. Якщо вже дівчата як вона обирають таких хлюсти-екскурсоводів, значить, любов справді зла — хоч у великому, хоч у маленькому місті, хоч у селищі міського типу.