На іншій планеті кілька абсолютно земних персонажів, відрізняються від людей лише оливковою кольором шкіри, вирішують свої цілком земні проблеми. Тим часом небеса багровеют, і в клубах полум’я та вогню на галявину для барбекю з гуркотом сідає комічний корабель, з якого виходить красень-астронавт і встромляє в газон американський прапор. Всі в шоці від «інопланетного навали». Юна студія «Ilion» і сценарист «Шрека» представляють мульт «Планета 51», в якому на боротьбу із стереотипами кинуто весь арсенал голлівудських штампів.
Ідея вивернути навиворіт стереотип про нашестя прибульців (що з’явився чи не з роману Герберта Уеллса «Війна світів» кінця позаминулого століття) сама по собі досить оригінальна, але лежить у небезпечній близькості до пам’ятників плоскому гумору на кшталт «Дуже страшного кіно» або «Дуже епічного кіно «. Для такої ідеї потрібна блискуча, дуже оригінальна реалізація.
«Планета 51» оригінальністю не блищить — у мультику спародійовано багато хіти про агресивних і кровожерливих інопланетян, включаючи «Чужого», «Війну світів» і навіть стьобний муль-блокбастер «Монстри проти прибульців» — проте замість стереотипів «Планета 51» не пропонує ніякого «свіжого рішення».
Назвою мульт натякає на американську «Зону 51» — секретну базу, де військові начебто приховують розбилися в Розвеллі інопланетян. У сюжеті «Планети 51» фігурує «База № 9» — відсилання до недавнього етнобоевіку Нілу Бломкемпом «Район № 9». А собачки оливкових інопланетян — такі мініатюрні забавні «чужі» з однойменної кіносерії.
Головні герої в «Планеті 51» — типові штампи з голлівудських фільмів. Невпевнений у собі підліток з «відкритим розумом» і нереалізованої симпатією до сусідки по двору. Відважний астронавт, бахвалящійся своєю привабливістю, відвагою та харизмою, — який насправді самотній і недотепний, і боїться в цьому зізнатися. Жорсткий генерал на сторожі планети з шорами стереотипів і страхом незвіданого. З такими героями сюжет мультфільму досить швидко перетворюється на нудну жуйку, аналогічну тим, що пропонує кожен другий блокбастер про інопланетне вторгнення на Землю.
Кілька розбавляють оливкову нудятіна кулеметна черга смішних жартів, якій «Планета 51» вистрілює в глядача, і автоматичний зонд Ровер — помісь Валл-І і Єви з хіта пиксаровский анімації. Ровер дуже живий і рухливий — всіма шістьма колесами — і скрізь суне свою скануючу камеру в пошуках інопланетних каменів. У гонитві за каменями зонд зовсім байдужий до того, що на досліджуваній планеті щосили кипить органічна життя (у мультику є сміховинний епізод, де він тисне каменем іноземну комашку) — і з цим пов’язана більшість забавних ситуацій з його участю.
Веселих жартів в «Планеті 51» дійсно — черга, але серед них порядком «туалетного» гумору, який частенько виступає супутником банального сюжету. На жаль, жарти, що викликають у залі вибухи реготу, — єдина гідність сатиричного мультфільму. На допомогу у боротьбі із загальноприйнятими уявленнями «Планета 51» закликає чомусь виключно кліше.
Підліток рятує астронавта, бахвалістий землянин перевиховується — повною мірою оцінити виверт навиворіт стереотипів з таким сюжетом неможливо. Залишається сміятися жартам, позіхати на передбачувану мораль і поглядати на годинник.
Анімація в мультфільмі чудова, проте це давно є високим, але все ж — стандартом для подібних проектів світового рівня (на хвилиночку — «Планета 51» мультик не голлівудський, а англо-іспанська). Нічого красиво-атмосферного (як у «ВАЛЛ-І») або ефектно-видатного (як у «Різдвяної історії») в «Планеті 51» ви не побачите.
Можливо, мультфільм сподобається зовсім маленьким дітям, у яких ще не сформувалося представлення про гарне і погане мультфільматографе. Всім іншим у зв’язку з прем’єрою «Планети 51» краще не турбуватися — задоволення від гумору цього мультфільму набагато менше роздратування від його суцільного сюжетного кліше. Всупереч відомій приказці, що клин клином вибивають, штамп — не засіб боротьби зі штампами, як їх не іронізує з.