Рига розташувалася на берегах Даугави {латиське назву Західної Двіни), в 10 км від її гирла. Багато що в цьому місті визначилося характером річки, починаючи з назви. Ригою (або, зменшувально, Рідзіне) прозвали люди одну з ділянок припливу Двіни Спекупе, у перекладі — «сильна ріка», — в тому місці, де Спекупе огинала пагорб Кубі. Тут утворився розлив, названий Ризьким озером, на його березі гавань, а при ній і перше поселення, яке і стали звати Ригою. Було це у II ст. Існує легенда, пов’язана з річкою та її містом. Вона розповідає про Великий Крістапсе (Христофора). Це був дуже добрий велетень, переносила людей через Даугаву.
Одного разу вночі його розбудив дитячий плач. Крістапс вирішив перенести дитя з лівого берега на правий, де жив сам (вважається, що з його будиночка і почався місто). Дитина до середини шляху через річку став неймовірно важким, але добряк все ж завершив свою справу і залишив малюка у себе до ранку. Прокинувшись, на місці дитини Крістапс виявив скриню з грошима, і вони пішли на будівництво міста.
Найбільш ранні згадки про поселення в цьому місці знайдені в хроніках 1198 р., що оповідають про битви балтійського племені лівів з хрестоносцями. Монахи-хрестоносці Тевтонського ордена заснували тут німецьку колонію, в якій жили місіонери, що несли християнську віру язичникам. У 1199 р єпископом Лівонії був призначений канонік з німецького Бремена Альберт фон Буксгофден (1165-1229 рр.).. Він побудував Домський собор, а також домовився з Папою Римським про спеціальну буллі, за якою всі, хто побажає переселитися до Риги, отримує індульгенцію. Офіційною датою народження міста вважається 1201 р — тоді почалося будівництво високих (до 10 м) укріплених міських стін з каменю.
Будинок собору, побудованого Букс-гевденом, згоріло в 1547 р., але Будинок, як називають собор у Ризі, був зведений заново, в подальшому неодноразово, аж до кінця XVIII ст., Добудовувався і перебудовувався, а на початку 2011 р почалася його масштабна реконструкція. Архієпископи Ризькі (німці) правили містом до 1561 р З 1581 до 1621 р Рига входила до Речі Посполитої. Потім, по 1711 р., була шведським містом. Після Північної війни (17001721 рр..) Між Росією та Швецією — за панування на Балтиці — була частиною Російської імперії. У 1918-1940 рр. Рига столиця незалежної держави Латвійська Республіка. У 1940 р Латвія стала радянською. До цих пір в Латвії немає однозначної оцінки цієї події. Існує чимало документальних свідчень (у тому числі фотографій), згідно з якими рижани квітами вітали радянські танки. Вдруге радянські танки увійшли до Риги в 1944 р., звільняючи її від гітлерівців. Але все ж багато хто в країні називають період 1940-1991 рр. радянською окупацією. І головний аргумент тут депортація до Сибіру латишів, не лояльних, на думку НКВС, радянської влади. У прихильників іншої точки зору найсильніший аргумент такий — Латвія, і перш за все Рига, в радянські роки стала індустріальним центром, З 1991 р Рига знову столиця незалежної Латвійської Республіки.
Ідустріальним центром Росії місто стало ще в другій половині XIX ст. У 1861 р залізниця зв’язала Ригу з Дінабургом (Двинськом, Даугавпілс), потім з Москвою, Петербургом, Варшавою і Царицином. До кінця XIX ст. ризький порт займав друге місце в Росії за вантажообігом після петербурзького. Розширюються текстильні підприємства, будуються машинобудівні заводи, в 1919 р починає випускати продукцію електротехнічна фабрика (VEF), майбутній радянський флагман у виробництві телефонних апаратів і транзисторних радіоприймачів, включаються у виробництво і безліч інших підприємств з високим рівнем технічного оснащення. Серед них Російсько-Балтійський вагонний завод (на початку XX ст. На ньому були створені перші в Росії автомобілі і літаки), завод «Фельзе і К °» (велосипедний), завод гумових виробів «Провідник». У XIX ст. в Ризі швидко ростуть цілі вулиці. Головні з них строго паралельні один одному, і майже всі беруть початок від старовинних парків, зеленою стрічкою оперізують центр міста. Ці вулиці ядро правобережної Риги, і сьогодні вони залишаються основною частиною її житлового фонду. На них трапляються справжні архітектурні шедеври. Це і окремі будівлі в стилі класицизму і національно-історичному, і цілі ансамблі, наприклад невелика вулиця Альберта (югендстіль).
У 1920-х рр. в Західній Європі Ригу стали називати «маленьким Парижем». Не за зовнішню схожість зі столицею Франції (його насправді немає) і не за безліч кафе. За гарний смак і підкреслене прагнення рижан до елегантності. За артистичність: у Ризі тоді було дивно багато художників, у тому числі й емігрантів з радянської Росії. За існування в одному середовищі різних культур: латиської, російської, єврейської та загальноєвропейської. За радянських часів саме в Ризі найчастіше знімалися сцени багатьох кінофільмів, в яких треба було показати щось, схоже і на Берлін, і на Берн, і на Лондон: спеціальних декорацій не було потрібно.
Знайдена у 1991 р незалежність обернулася для всієї Латвії, в тому числі і для Риги, найсильнішої економічної депресією: продукція її підприємств виявилася неконкурентоспроможною на європейському ринку, а економічні зв’язки з Росією були втрачені. Місто дізнався, що таке безробіття. Спорожніло узбережжі Юрмали (до якої з Риги 20-30 хвилин їзди). У ці важкі роки ставка була зроблена на розвиток банківської сфери. Ризькі банки швидко зайняли фінансову нішу між Росією і Заходом і успішно в ній працюють Поступово починала відроджуватися легка, харчова і фармацевтична промисловість. Ставши в 2004 р членом Євросоюзу, Латвія отримала кредити МВФ. Не можна сказати, що в Ризі вони були використані ефективно. У міста сьогодні — борги, що позначається на його соціальній сфері: постійно зростає квартплата, заморожений рівень допомоги. Але що стосується туристичної галузі, то тут — повний порядок. Високий рівень обслуговування, затишок і дружелюбність це столиця Латвії гарантує всім своїм гостям. Сьогодні на її вулицях чути багато мов, і більшість туристів тут не в перший раз.
Визначні пам’ятки:
■ Стара Рига — об’єкт Світової спадщини ЮНЕСКО.
■ Домський собор — кафедральний лютеранський собор Риги, символ міста, і Домська площа;
■ Будинок купецької гільдії Чорноголових (XIV ст.), Був зруйнований під час Другої світової війни, реконструкція 2001 р.;
■ Ризький замок (XIV-XV ст.) — Резиденція президента Латвії;
■ Шведські ворота (XVII ст.);
■ Церква Святого Петра (будувалася в XHI-XVII ст.);
■ Порохова вежа (XIII ст.) — Одна з башт середньовічної фортечної стіни;
■ Собор Святого Якоба (XII ст.) — Пам’ятник цегляної готики, головна католицька церква Латвії;
■ Православний кафедральний собор Різдва Христового (XIX ст.);
■ «Три брати» — середньовічний архітектурний комплекс в центрі Старої Риги;
■ Статуя Свободи (1935 р.) — символ незалежної Латвії;
■ Вулиця Альберта (югендстіль);
■ Ризька телевежа;
■ Національний художній музей;
■ Музей історії Риги і мореплавства;
■ Етнографічний музей під відкритим небом на берег / озера Югла;
■ Музей медицини ім. П. Страдинєм;
■ Будівля Латвійської Національної опери (XIX ст.);
■ Будинок Академії мистецтв (неоготика, XIX ст.).
Цікавий факт
■ У Ризі Петро I бував не раз: закладав парки, будував гавані. У Старій Ризі чимало місць, з якими пов’язані перекази про перебування Петра у місті.
■ Старовинна приказка зберегла до наших днів перелік трьох ризьких чудасій: «Міст, що на воді лежить. Велетень, що біля воріт стоїть, і Дзвін, що зовні вежі висить »Міст — це одна з головних переправ, велетень — це легендарний герой міста, Крістапс, дзвін на вежі собору Святого Якоба скликав своїм дзвоном жителів у разі тривоги.
■ Близько 300 років тому після злиття декількох дрібних острівців утворився маленький, але найдовший острів — Закюсапа, або Заячий острів.
У 1979-1986 рр. тут був побудований новий телецентр із телевежею заввишки 368,5 м. Після Останкінську й Київської телевізійних веж Ризька стала третім по висоті спорудою Європи і найвищим в Євросоюзі.
■ У давні часи жителі Риги прикрашали собори і будинки флюгерами у вигляді золотих півників. З одного боку, ці фігурки виконували функцію оберега, охороняючи місто від витівок нечистої сили. А з іншого — вказували напрямок вітру. Самий старий (1680 р.) флюгер-півень в Ризі вінчає шпиль церкви Святого Іоанна.
За матеріалами журналу «Атлас»