Меню Рубрики

Трохи про історію «контакту»

Історія сайту Вконтакте

Я отримую багато запитань від вас про те, як з’явився ВКонтакте.ру, звідки взялася ця ідея, що означає цей проект для мене і «чи буду я його продавати». Користуючись випадком, відповідаю на ці питання.

 Протягом кількох років я розробляв, адміністрував і допомагав створювати звичні для рунету студентські веб-проекти — студентські форуми, блоги, скарбнички матеріалів до сесії. Один з перших моїх проектів, Durov.com, став сховищем відповідей до екзаменів з гуманітарних спеціальностей. Можливо, багато користувачів «контакту» дізналися про нього саме з головної сторінки Durov.com — сайт користується великою популярністю в період сесії. Популярність іншого сайту, spbgu.ru, викликала бум подібних студентських сайтів у вузах. Зараз spbgu. Ru залишається найбільшим вузівським співтовариством, на форумі якого розміщено близько півтора мільйона повідомлень. У той же час, всі мої сайти об’єднувала спільна риса — на них ніколи не було реклами, і скрізь зберігалася некомерційна спрямованість.

 Однак до літа 2006 року стало зрозуміло, що традиційні студентські сайти, хоча і досить популярні, неефективні в об’єднанні студентів, так як виносять спілкування між ними з реальної площини в віртуальну. Незважаючи на всі старання наблизити «профілі» форумскіх учасників до реальності, однокурсники як і раніше могли спілкуватися на форумі, не знаючи про те, що навчаються в одній групі: їх реальні імена і вигляді були завжди приховані за нікнеймом і аватарами. Ми були одними з перших в студентському рунеті, хто ввів в профілі такі поля, як ім’я, прізвище, малюнок, факультет, курс, кафедра. Це було в 2004 році. Але час показав, що люди, які звикли до рідних нікнеймом, неохоче вказують реальні імена — у традиційних форумах і чатах це не прийнято, а бути «білою вороною» мало хто хоче.

 Я став шукати іншу форму для студентського сайту. Незабаром до Росії після навчання в Америці повернувся мій старий друг. Він познайомив мене з проектом для американських студентів (facebook), який був зроблений за моделлю «соціальна мережа» — у профілях можна було використовувати тільки реальні імена та фотографії, а в якості логіна для входу на сайт служили не нікнейми, а адреси електронної пошти.

 Ми довго обговорювали можливість реалізації подібної концепції в Росії. Звичайно, вона могла б допомогти студентам «бачити» та «дізнаватися» один одного в інтернеті. Однак американські моделі нам не підходили: там реєстрація могла здійснюватися тільки за email’у, який був виданий студенту від університету. Тоді ми стали розробляти аналогічну концепцію для російської системи освіти. У результаті ми зібрали базу даних по вузах, факультети та кафедри Росії. Використовувалися довідники міністерства освіти, сайти вузів, особисті зв’язки в університетах — все, що ми могли знайти. Хоча нашою працею вже скористалися багато сайтів рунета, скопіювавши нашу базу даних по вузах і факультетах, я пишаюся роботою, яка була зроблена (особливо великий внесок внесла Олександра Владімірова). Так як ми розуміли, що не можемо передбачити всього (скажімо, поділ на кафедри в українських вузах, а також невеликих приватних вузах Росії), я впровадив систему швидкого додавання нових кафедр і факультетів самими користувачами через варіант «інший».

 До речі, зараз Олександра регулярно переглядає вузи, факультети і кафедри та видаляє «клони» факультетів, а також численні «кафедри аццкий жерсті» і «аццкий відпалу», які додають користувачі. Що цікаво, багато дублі і сміттєві записи, які Олександра не встигає вчасно видалити або об’єднати, кочують в аналогічні «контакту» проекти, де їм вже, правда, приділяється менше уваги.

 Влітку функціонувала альфа-версія майбутнього «всеросійського студентського сайту», а у вересні 2006 року ми вступили у стадію бета-тестування і запустили перших користувачів. Ми ретельно тестували систему, так як розуміли, що особиста інформація людей повинна бути захищена так, щоб зловмисник ніколи не зміг отримати до неї доступ.

 Багато часу ми приділили обговоренню назви сайту. Назва майбутнього проекту повинно було відображати його суть. Ми розглядали сайт як засіб по зміцненню контактів між студентами, випускниками та колишніми однокласниками. Ми хотіли, щоб друзі не втрачали один одного під час навчання в університеті і після неї. Спочатку ми хотіли підібрати назву, пов’язане зі студентами, — що-небудь на кшталт «студент.ру». Проте від цієї думки скоро відмовилися — швидко стало зрозуміло, що рано чи пізно ми всі стаємо випускниками. Для мене вже тоді важливим було збереження зв’язків з колишніми однокурсниками, адже я саме закінчував університет. Тому я запропонував для нового проекту універсальне назву «В Контакті», яке чомусь відразу сподобалося всій команді (схоже, я був єдиною людиною, яка довгий час сумнівався в цій назві, а даремно).

 У жовтні, як пам’ятають ветерани, вже функціонували основні сервіси сайту: Простий і розширений пошук, профілі з параметрами налаштування, вузи, факультети, школи та місця роботи, особисті повідомлення, фотоальбоми з новою для рунету можливістю відзначати своїх друзів на фотографіях. У листопаді до них додалися групи, зустрічі та нотатки. Тоді існуючі користувачі почали активно просити мене відкрити проект для реєстрації, адже в контакт можна було потрапити тільки за запрошенням, що не дозволяло, скажімо, розповідати про сайт на форумах. Наприкінці листопада ми відкрили реєстрацію, і це призвело до справжньої лавині нових користувачів. Вже через два тижні мій, здавалося б, потужний сервер, куплений в червні 2006 року, перестав справлятися з потоком студентів — нам довелося нарощувати потужності.

 Матеріал переведений з сайту http://vkontakte.ru, Павло Дуров.

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *