Ковбой Вуді заздрить космічному рейнджеру Баззлайтеру, тому що той став улюбленою іграшкою малюка Енді. Викривши момент, він виштовхує Баззлайтера у відкрите вікно, а незабаром волею випадку сам опиняється на вулиці.
З цього починаються захоплюючі пригоди двох іграшок на шляху до дружби у двох частинах доброго дитячого мультфільму «Історія іграшок». Більшість сучасних глядачів подивилися ці мультики в дитинстві, а сьогодні можуть подивитися їх вже зі своїми дітьми — у тривимірному виконанні.
Страшно подумати: перекладені нині у формат 3D зворушливі мультфільми вийшли аж у минулому столітті! «Історія іграшок» з’явилася на екранах у далекому 1995 році, а продовження — «Історія іграшок 2» — через чотири роки. Недалекий, мабуть, той день, коли новомодне третій вимір придбають безсмертні хіти 90-х «Матриця» і «Mortal Combat».
Насправді експеримент студій Pixar і Walt Disney з переведення в 3D своїх старих улюблених дітьми мультиків має цілком практичну основу — незабаром виходить «Історія іграшок 3», до якої потрібно привернути увагу нинішніх дітей і заодно познайомити їх з початком пригод іграшок.
Знайомство з іграшками вдалося на славу — улюблені дитячі мультики кінця минулого століття не розгубили свою чарівність і в кінці першої декади століття нинішнього.
Недарма в російській та міжнародній кінобазах «Історія іграшок 1 і 2» мають такі високі рейтинги: підняті в них теми дружби та взаємовиручки, а також свого місця в світі хвилювали і хвилюватимуть колишніх і нинішніх дітей, та й дорослих теж.
А ось тривимірний формат мало що привніс в «Історії іграшок». Мультики не замислювалися як тривимірні — коли вони знімалися, 3D-формат ще був заточений у межі кінофантастики тих років. Тому переклад в 3D старих мультиків зробив їх зображення об’ємним, але абсолютно не вплинула на сприйняття. «Історії іграшок» просто не заточені під новаторський кіноформат: у них ніхто не тикає в екран голками і списами (як у «Кароліні в країні кошмарів» або в «Беовульфі»), предмети не летять в екран, змушуючи глядачів мимоволі ухилятися і взагалі нічого нарочито-тривимірного не відбувається.
Від цього старі добрі мультфільми в новому візуальному форматі справляють дивне враження: з одного боку, вони вражають об’ємної картинкою, а з іншого вселяють легке розчарування — начебто йшов дивитися тривимірні чудеса, а виявилося, що чарівний світ — просто книжка з «об’ємними» ілюстраціями. Дійсно вражає тільки зоряне небо, показане у мультиках: іскри і переливаючись безліччю вогнів, воно вражає глибиною і неосяжністю.
3D скоро міцно увійде в нашу кіножиття: у модному форматі вже вийшли фільми майже всіх жанрів — від анімації («Льодовиковий період 3») до фільму жахів («Пункт призначення 4»). Студії плекають плани перевести в тривимірний вигляд легенди кінематографа — «Термінатора 2» і «Титанік»; в грудні очікується візуальна революція від Джеймса Кемерона — довгоочікуваний «Аватар», повний комп’ютерних чудес.
На тлі цього переклад в 3D «Історії іграшок 1, 2» виглядає просто грамотним рекламним ходом напередодні виходу третьої серії іграшкової кіноепопеї. Але початок, яке їм належить, може відкрити дорогу тривимірним втіленням всього того, що ми цінуємо і любимо в історії всього кінематографа — від «Прибуття поїзда» братів Люм’єр до «Спасіння рядового Райана», «Темного лицаря» і «Району № 9». Будемо тримати пальці хрестиком?