Цивілізація загинула. Ми і охнути не встигли, як планету заполонили натовпи прудких мерців, що жеруть живу плоть.
Серед кількох вцілілих — закопмлексованний юний незайманий з купою фобій, який до епідемії майже не вилазив з дому і вижив завдяки тому, що не відступав від вироблених їм самим правил виживання у світі зомбі. Цей хлопець веде ефір у новому довгоочікуваному фільмі про жвавих зомбі, і це він говорить нам: «Зомбіленд»!
Ця малобюджетна хоррор-комедія про живу падло, в якій крутий мужик — гроза зомбі скрізь розшукує солодкі батончики «твінка», а малолітні дівчатка розмахують шотганов, знята з рідкісним для таких фільмів драйвом і азартом. Збудований на проходженні Правил виживання і витягує з цього тонни стьобу, «Зомбіленд» з виходу приречений на культовий статус, наслідування і народну любов. Ніхто не очікував, що фактично дебютує в кіно цією картиною режисер Рубен Фляйшер скаже нове слово в невгасаючому зомбі-жанрі, і що цим словом буде «Досить дзвеніти яйцями!».
«Зомбіленд» — кіно смішне і бадьорий на всьому екранному протязі. Познайомивши нас з слабакам Коламбусом (Джессі Айзенберг) і його Правилами виживання в Зомбіленд, продиктованими суворою дійсністю, фільм задає цинічно-гумористичний тон сценою знайомства незайманого з візком з крутим мачо на джипі, озброєним до зубів, — і далі з обраного тембру жодного разу не збивається. Поки триває «Зомбіленд», будуть грохнуть багато зомбі (часом найнесподіванішим способом) — але фінальна сцена побоїща в парку атракціонів під Лос-Анджелесом просто увійде в аннали історії кіно в номінаціях «Кривавий чад» і «Дикий ржач».
Характером фільм трохи нагадує пекельний екшен «Пристрель їх», де Клайв Оуен вбивав морквиною, а Моніка Белуччі жила в танку. Проте «Зобіленд» не перебільшує із чорним гумором — у фільмі є місце і звичайним роздумів героїв про те, що відбувається, до того ж він зовсім не боїться час від часу бути ліричним (правда, всплакнув, герой з милою безпосередністю втирається пачкою доларів).
Коротше, в цій зомбі-комедії правильно абсолютно все, в тому числі і кастинг. Живих людей у фільмі в принципі небагато, але основна екранна пара — Джессі Айзенберг і Вуді Харрельсон — задає рідкісно правильний (навіть для «людного» кіно) контраст кволого тінейджера і крутого «я-ненавиджу-зомбі» бойовика, крушать їх направо і наліво.
Ближче до середини з’являється Білл Мюррей в сміховинному камео, і з моменту його появи стає остаточно зрозуміло, що «Зомбіленд» — чисте затьмарена кінощастя з усіма необхідними складовими. У свій час «Козирні тузи» стали кращою роллю Бена Аффлека — а чудовий актор Білл Мюррей, схоже, в «Зомбіленд» зіграв свою головну роль у кіно.
Одна з чудових знахідок фільму — безперервний стьоб над «драматіз’мом» апокаліпсичних картин з їх тривожною музикою, сльозами і «попередженнями» щодо майбутнього людства. «Зомбіленд» знає, що коли прийдуть жваві зомбі і очистять дороги від пробок, світ стане тільки краще — чесним і категоричним.
Правильний спосіб виживання в нашому світі: вміти радіти дрібницям і забити на зомбі, що оточують нас всюди, — ось чому вчить нас цей «Зомбіленд». А якщо полізуть, не забувай про інші правила — будь в формі і сечі напевно.