Видавництво наймає «літературного негра» (Еван Макгрегор) закінчити за хороший гонорар мемуари колишнього прем’єр-міністра Великобританії Адама Ленга (Пірс Броснан). Попередній «безіменний автор» потонув при дивних обставинах. Письменник, чиє ім’я не з’явиться на обкладинці, знайомиться з Ленг, починає переробляти рукопис — і виявляє дивні розбіжності в датах і фактах, прояснювати які раптом виявляється смертельно небезпечно … Опальний діамант європейського кіно Роман Поланскі зняв одну з найяскравіших стрічок цього року — «Привид» — про правильний порядок слів в життєписі.
Роман Поланскі, який зберігав творче мовчання п’ять років (не рахуючи коротенькій короткометражки в альманасі «У кожного своє кіно»), вистрілив міцно закрученим і блискуче зробленим політичним детективом. Інтрига у фільмі — майже біблійна, витончена і цинічно-дотепна, але навіть натякати на суть її було б справжнім хамством.
«Привид» знятий просто філігранно: навіть відволікаючись від туго закрученого детективного сюжету, дивитися його — рідкісне нині задоволення. Поланскі поставив кожен кадр фільму з усім талантом і майстерністю тієї самої «старої школи» сімдесятих-вісімдесятих, про яку прийнято говорити з шануванням навпіл з обожнюванням.
Дощ стікає по склі, пустельний острів зберігає смертельні таємниці, відблиски полум’я каміна грають в келихах віскі, яке п’ють письменник без імені і дружина колишнього прем’єр-міністра Англії, обвинуваченого в пособництві США та втягуванні англійців в чужу війну …
Кастинг у фільмі неймовірно влучний: Поланскі використав не просто талановитих акторів з підходящими типажами, а й створені їх фільмографія стійкі амплуа.
Режисер чудово «вписав» в задум фільму звичні екранні образи Пірса Броснана і Евана МакГрегора. Перший — колишній прем’єр-міністр — привабливий красень, прямо дивиться чесними очима, але завжди в ньому відчувається якась нещирість, червоточинки, противність навіть. А другий — душевний хлопець з легким наївом, правдоруб і улюбленець долі. У «Привиді» це працює за межами сценарію: від того неминучий розлад письменника з прем’єром виглядає таким справжнім!
Коли на екрані з’являється Кім Кетролл (Саманта з «Сексу у великому місті») в ролі асистентки колишнього прем’єра Ленга, відразу ясно, що вона асистує йому не тільки у справах. Дружина Ленга (Олівія Уїлкинсон), здається, розуміє більше, ніж міністр. А старий добрий Том Уілкінсон (таємничий професор Еммет) занадто вже й хороший і грунтовний для незначних ролей.
Хвацькість сюжетної інтриги не дозволяє відволіктися від фільму до фіналу. А закінчити Роман Поланскі вміє не гірше Нолана — блискуча кінцівка «Примари» захоплює і приголомшує.
Новий фільм Поланскі глядачі, звичайно, навряд чи полюблять так само сильно, як «Початок» — для цього в ньому занадто мало особистого і фантастичного. «Привид» скоріше — як віртуозна шахова партія, феєрично виконана, в якій із задоволенням стежиш за вражаючою роботою холодного розуму.
Не стріляйте в локализаторов: «Привид» — найбільш точний переклад англійського «Ghost writer» виходячи зі змісту, який закладав у нього режисер. (Роман Роберта Харріса, за яким знято фільм, до речі, називається так само — «Примара».) Це фільм не про те, як пишуться зоряно-політичні біографії — а про підгрунтя значущих подій, яка майже ніколи відразу не видно.
Загалом, якщо ви любитель детективів, літератури і Евана МакГрегора — поспішіть до кіно: новий фільм Поланскі подарує вам велике задоволення. Всім іншим теж раджу не баритися: «Привид» — штучна картина, таких більше не роблять.