Серйозний лисий хлопець з ЦРУ наймає команду крутих мужиків скинути диктатора у крихітній південноамериканській країні. Проте коли доходить до стрілянини, справа виявляється набагато більш складним і закрученим. Сильвестр Сталлоне представляє «Нестримний» — щирий фільм-свято, в якому виповнюється головна юнацька кіно-мрія 1990-х: про те, як останні герої бойовиків сходяться разом.
«Нестримні» — полум’яний привіт від легендарних останніх героїв бойовика, фотографіями яких у 1990-ті роки були обвішані стіни в кімнаті кожного хлопчиська. Фільм, строго кажучи, не кіно, а ностальгійний капусник, організований тими, «кому за», за участю тих, хто нині прийняв у них естафету. Подія зворушливе: незважаючи, що в «нестримний» на кожен метр плівки кого-небудь обов’язково пристрілюють або заколюють ножем, фільм виглядає не бойовиком, а жалісним присвятою міцному чоловічому братерства і неспаленої дружбу.
Фільм поєднав блискучу «стару гвардію», від одного виду учасників якої робиться тепло на душі, і нових героїв, що вже встигли завоювати серця глядачів. У першій когорті — Сталлоне, Дольф Лундгрен, Міккі Рурк, Стів Остін і Шварценеггер з Брюсом Віллісом у чарівних камео. «Молодь» представлена, в основному, шаленим Стетхема і Джетом Лі. Те, що над ними в «Нестримний» всю дорогу кепкують, по всій видимості — забавна форма дідівщини і грубуватий гумор Сталлоне-сценариста.
Джет Лі вимагає грошей на тій підставі, що він маленький і йому більше дістається в бійці на дюйм тіла. Стетхем метає ножі і намагається суперничати зі Сталлоне і Міккі Рурком, а ще — працює кулаками на любовному фронті, начищені маловідоме обличчя того, хто забрав його даму серця.
Зачинатель усього цього кіносвята Сталлоне, як сказано у фільмі, виглядає як «литий брусок сталі». Він — головна зірка «нестримний», і по праву приковує до себе всю увагу навіть у сценах, де беруть участь не тільки він. Нітрохи не менш круто виглядають інші титани — Шварценеггер і Брюс Уїлліс, хоч і з’являються в кадрі буквально на хвилину.
У «нестримний» відбувається довгоочікувана екранна зустріч Шварценеггера і Сталлоне, на якій для проформи присутній і Брюс Уїлліс. І нехай цю зустріч зняли з сильним запізненням — Сталлоне дивиться втомлено, Шварценеггер постарів і мітить у президенти — все одно вона відчувається епохальним кіноподією і дорогого коштує. Вже заради однієї це зустрічі варто було зняти «нестримний», хоча інших сентиментальних і трепетних моментів у них ще чимало.
Ложка дьогтю: «Нестримні» не так вже й вражають як бойовик. Заключна серія «Рембо» у Сталлоне повчилася скажені і бадьоріше. А тут — місцями операторська робота підкачала (багато сутички не у фокусі, темно), місцями постановка (мало ефектних кадрів). У плані екшену «Нестримні» радують, мабуть, лише двома дійсно вражаючими сценами: в одній з них Сталлоне і Стетем в двомоторному літаку вщент розносять причал з солдатами, в іншій Террі Крюс крупнокаліберним кулеметом кришить в натуральний фарш натовп ворогів.
Але фільм — абсолютно не про екшені, що особливо зрозуміло стає у фіналі. Головне в тих зустрічах, які ми бачимо в «нестримний», і на яких посміхаєшся як дурень і серце радісно завмирає — не метання ножів, бійки та клуби вогню. Головне — поезія.