Корупція — одна з тем, які можна гвалтувати роками, не перериваючись, але і не отримуючи особливого задоволення. Навряд чи у кого-то поняття корупції в першу чергу може асоціюватися з Лос — Анджелеса. Тут швидше переможуть такі асоціації, як пляжі або старий добрий Голлівуд. У 20-ті роки минулого століття ситуація була зворотною: місто давився корупцією. Годували Лос-Анджелес цим солодким пирогом продажності і безкарності мер і шеф поліції. І одного разу машина їх влади натрапила на маленьку жінку, Крістін Коллінз (Анджеліна Джолі). Місто здригнувшись, скинув з себе попіл, розкиданих по узбіччях вулиць трупів.
У березні 1928 року у Крістіни Коллінз пропав син, Уолтер. Через п’ять місяців поліція, у супроводі десятка журналістів, влаштувала їй зустріч з хлопчиком, якого вони назвали її дитиною. Шокована Коллінз не могла нічого сказати. Поліції ж треба було хоч раз представити себе в героїчному світлі перед жителями міста, тому вони не могли дозволити дати слово матері і визнати, що знайдений дитина не ЇЇ син.
Коллінз була матір’ю одиначкою. Вона була американської леді. Зриваючись на капітана Джонса, що займається її справою, вона потім довго вибачалася і благала його продовжити пошуку справжню дитину. Нарешті капітан втомився ображати жінку, називаючи її матір’ю-зозулею, яка відмовляється від дитини, і посадив її в психіатричну клініку. Що не становило для нього особливих складнощів — завдяки «Пункту 12» поліція могла замкнути в клініку будь-яку жінку, хоч як-то порушує спокій її співробітників.
Преподобний Густав Пріглеб (Джон Малкович) у 20-і роки був найяскравішим представником опозиції міському уряду. Саме він відкрив Коллінз очі на безгрішність поліції. Він дав їй можливість бачити, вона ж почала боротьбу.
Спочатку Джолі відмовлялася знімати в «Підміні». А ось Клінта Іствуда сценарій підкорив відразу. Це реальна, забута всіма історія, завдяки якій (справа «Коллінз проти міста») в Лос-Анджелесі відбулося безліч змін. Після пропажі сина сама Коллінз прожила всього 7 років, вмираючи, вона так і не дізналася: чи живий був її дитина, або загинув.
Одночасно зі справою Коллінз йшли розгляд у справі маніяка, що займається викраденням дітей. Серед двох десятків вкрадених їм хлопчиків, був названий і Уолтер Коллінз. Вбивця викрадав дітей, відвозив їх на ферму і жорстоко вбивав. Як тільки він вперше побачила в залі суду, на слуханні своєї справи, Крістін Коллінз, він став мучити її — то, кажучи, що він так і не вбив її сина, то, називаючи його однією зі своїх жертв.
Багато реплік з промов капітана Джонса або Крістін Коллінз були взяті для роботи над сценарієм з цих документів справи. Працюючи практично з першого дубля, Іствуд подарував глядачам той рід акторської гри, яку можна назвати пронизливою. Великовагова історія, яка пом’якшується витонченістю і лагідністю Джолі, «Підміна» — це гостросоціальні кіно, тема якого з 20х років мало змінилася, до цих пір жахає і просить задуматися.