БОЛГАРСЬКИЙ МІСТО З РИМСЬКОЇ Родовід.
Софія по-грецьки означає «мудрість, мудра», а також «досвідченість» і «майстерність». Це ім’я місто знайшов в XIV ст., Хоча його так називали і раніше, по храму Св. Софії. Але ще до цього він змінив кілька імен.
І за кожним з них — насичена значними подіями сторінка історії міста, а їй у цілому — близько 7000 років Археологічними розкопками встановлено, що перші поселення на території нинішньої Софії з’явилися в епоху неоліту (VI тисячоліття до н. Е..) І енеоліту — так називається перехідний період від кам’яного віку, або неоліту, до бронзового століття (IV тисячоліття до н. е..). У VIII-VII ст. до н. е.. на це добре обжите місце біля підніжжя великої гори (згодом названої Вітоше) приходить одне з фракійських племен — сер-ди. Римляни, заволоділи їх поселенням в I в. вже нової ери, відповідно назвали його Сердіка і зробили столицею своєї провінції Фракія. У цьому статусі місто (при римлянах колишнє поселення набуло вже межі міста) перебував аж до кінця III ст., А з цього часу став центром новоствореної провінції Внутрішня Дакія, тоді ж придбав нове ім’я — Ульпія. Але назва Сердика також залишалося в ходу. Затишна, компактна і в той же час укріплена Ульпія-Сердика, захищена горами і багата мінеральними джерелами, сподобалася імператору Костянтину I Великому (272-337 рр..). Саме звідси він довго керував Східної Римської імперією, поки не зрозумів, що за більш важливим, державним, міркувань слід переселитися ближче до моря. Так був зроблений вибір на користь древнього грецького міста Візантія на європейському узбережжі Босфору. Але в Сердика імператор залишив резиденцію єпископа. У 343 або в 344 г в соборі Св. Софії відбувся Сердікійскій помісний собор, який прийняв 20 правил, які увійшли до православної церкви в загальний звід церковного права.
В епоху так званого Великого переселення народів (V-VI ст.) Місто пережило навали гунів, готів та інших варварів. Край цьому поклав римський імператор Юстиніан I Великий (483-565 рр..). Місто при ньому був відбудований заново і став адміністративним центром Візантійської імперії під ім’ям Тріадицею. У 809 г Сердика (уже під болгарським ім’ям Средец) увійшла до складу першого Болгарського царства, яке було утворено в 681 г і з 1018 по 1186 г підпорядковувалося Візантії. Ставши частиною Болгарії, місто отримало слов’янська назва — Средец. У XII-XIII ст. люди все частіше називали його Софією за однойменним дуже шанованому храму. І виходить, що ім’я місту дав сам народ. Софія — столиця Болгарії
Але дуже скоро, в 1382 р., він був завойований турками-османами. І на чотири століття Софія стала резиденцією бейлербея османської провінції Румелія. З приходом турок полетіли хрести з храмів, без зайвих церемоній перетворюваних в мечеті. Болгари чинили опір ісламізації і в 1599 г навіть змогли зайняти місто, але лише на кілька тижнів. Фіналом кожної такої спалаху опору були жорстокі страти болгар. Порятунок своєї країни вони бачили в союзі з Росією. В ході Російсько-турецької війни 1877-1878 рр. Софія була звільнена від турків, а в 1879 г стала столицею незалежної Болгарії. Тут зіграла свою роль принциповість професора Харківського університету, історика, болгарина Марина Дринова, який зумів відстояти свою точку зору в дискусіях з союзником Росії Австро-Угорщиною про майбутнє Болгарії. Австрійці планували зробити столицею місто Велико-Тирново, теж славний і давній. Але все ж таки більше сподівань народу пов’язано саме з Софією, вважали самі болгари. Перемогла в цій суперечці про столичний «престолонаслідування» Софія відразу ж стала бурхливо приростати народонаселенням (при османах тут жило всього 12 ТОВ чол.). У 1882 р був закладений храм-пам’ятник Олександра Невського в пам’ять про російських солдатів, які віддали свої життя за свободу Болгарії. І до цього дня цей храм — одна з найбільш відомих і улюблених самими городянами пам’яток Софії.
Місто розташоване біля північного схилу гори Вітоша, в Софійській улоговині, обгородженій з усіх боків горами: Стара планіна, Средна гора, Аюлін, Аозенска гора. Рівнинна частина Софії знаходиться на північно-заході в напрямку до Сербії і на південно-сході — фракійські низовина. Софія знаходиться в 55 км від кордону з Сербією, в 113 км від кордону з Македонією, в 183 км від кордону з Грецією, в 315 км від кордону з Туреччиною, в 211 км від кордону з Румунією.
«ЗРОСТАЄ, АЛЕ НЕ СТАРІЄ» Софія — столиця Болгарії
Такий девіз Софії. Підписатися під цими словами могли б дуже багато міст. Але мало підписатися, треба ще довести це своєю енергією. Софії це вдавалося не завжди, але вона дійсно намагається бути молодою духом.
Відразу ж після звільнення від османського ярма в місті почалася масштабна «генеральне прибирання»: перш брудні пилові вулиці були замощені, прокладені найсучасніші на той час системи каналізації та водопроводу, росли нові будинки, церкви, школи, за кілька років з’являлися буквально цілі вулиці. Софія стрімко поверталася до Європи, зберігши в собі вже органічно їй властиве чарівність Сходу: п’ять століть турецького впливу, зрозуміло, не могли пройти безслідно. Особливо розквітнув місто за царя Бориса III (роки життя: 1894-1943, роки правління: 1918-1943). За винятком часу воєн. У Другій світовій війні Болгарія була союзником Німеччини, як, втім, і у Першій світовій, хоча своїх солдатів на Східний фронт не посилала, а особисто цар Борис навіть сприяв порятунку болгарських євреїв. І все ж за свою політичну недалекоглядність країна поплатилася, в тому числі бомбардуваннями Софії. 9 вересня 1944 г в місто увійшла Червона армія.
Змінилася влада став змінюватися і вигляд міста. З’являються будівлі так званої сталінської архітектури. Одне з типових в цьому стилі готель «Шератон Софія Балкан» (колишній готель «Балкан»). Росла і промисловість з’являлися і розширювалися заводи. Індустрія столиці стала випускати шосту частину промислової продукції всієї країни. Такий стан зберігається до цих пір, що дозволяє місту відносно непогано почуватися у фінансовому плані, але гостро ставить соціальні проблеми, оскільки не всі підприємства працюють ефективно. Актуальні й проблеми екології, пов’язані з промисловими викидами. Поліпшення в цьому плані назріває Змінити радикально економічну основу життя великого міста справа дуже складна, тут потрібні і нові ідеї, і серйозні ресурси, а економічне становище Болгарії сьогодні блискучим не назвеш. Софія — столиця Болгарії
Але один ресурс у Софії точно є. Її жителі — великі патріоти. І щоб краще пізнати це місто, найправильніше — спробувати поглянути на нього очима софійцев. Для них найбільше щастя вінчатися або хрестити дітей в одній із самих ранніх християнських базилік Європи храмі Святої Софії. Велику гордість вони відчувають коли показують гостям, своїм особистим і просто туристам, міст Львів і міст Орлов, численні православні храми, що зберігають дуже цінні ікони, будівля Національного театру «Іван Вазов» — кілька помпезне, але при цьому дуже гармонійне, колишній королівський палац, в якому зараз розміщується Національна галерея, будівля Судової палати … У Софії не один туристичний маршрут і кожен по-своєму неповторний. Але окреме задоволення для всякого корінного жителя міста — провести якийсь час на одному з бульварів під каштанами. Найзнаменитіші бульвари Софії — Вітоша, Царя-Визволителя, Патріарха Ефтімія. Тут можна випити кави, зустрітися з приятелями і обговорити все, що відбувається в світі, країні, місті і в родині всім знайомого завсідника цієї кав’ярні, отримати і дати пораду, до якого ніякої психотерапевт не додумається. У чомусь ця атмосфера схожа на паризьку, в чомусь на одеську, але при цьому вона неповторно софійська. У молоді свої переваги: вони різні, але, мабуть, найпопулярніші з них це катання на скейті та відвідування Центру сучасного мистецтва Red House, де регулярно проводяться виставки молодих художників, лекції та дебати на найнесподіваніші теми, але пов’язані з актуальним мистецтвом, ворк -шопи і майстер-класи знаменитих західноєвропейських художників, архітекторів і дизайнерів, кінопокази, перформанси і т д. Майже на всі події в Red House вхід вільний. Для вільно мислячих людей.
ПАМ’ЯТКИ Софія — столиця Болгарії
■ Музеї: Національний історичний музей Болгарії, Національна художня галерея Болгарії в будівлі колишнього Королівського палацу (1887 р.), резиденція болгарських царів Врана, Національний церковний історико-архео-логічний музей при Святому синоді, Національний музей «Земля і люди», музеї при Болгарської академії наук: Етнографічний інститут і музей, Національний природно-науковий музей, Археологічний інститут і музей; Музей болгарської ікони, Центр сучасного мистецтва Red House, Будинок-музей Івана Вазова;
■ Парки: Національний парк Вітоша на горі Вітоша (обладнані гірськолижні траси) і Боннський водоспад, парк «Борисова градина», Софійський зоопарк і Зоологічний музей при ньому. Софійський ботанічний сад і Ботанічний музей при ньому.
Цікавий факт Софія — столиця Болгарії
а Дуже скоро Софію прикрасить і збагатить унікальний для Болгарії археологічний комплекс, що представляє розкопки міста Сердика. Найдавнішим предметів, знайдених тут, — близько двох тисяч років. Археологи виявили фрагменти базиліки, будинків, бань (Ill-Vt ст.). Знайдено безліч керамічних судин, предметів з металу і римських монет. Попутно, у більш пізніх культурних шарах, було виявлено також чимало середньовічних артефактів, і серед них — відмінно збереглася друк другої половини XI ст., Яка скріплювала документ, відправлений з Константинополя в Средец. Місце розкопок незабаром буде накрите прозорим куполом, і тоді тут почнуться екскурсії та театралізовані вистави, концерти. Все це — в найближчих планах влади міста.
■ У 2009 р. Національний палац культури в Софії (відкритий в (981 р.) — мульти-комплекс з 16 залами, на Європейському економічному форумі в Зальцбурзі (Австрія) був удостоєний другого місця в номінації «Кращий конгрес-центр».
■ Кожне неділю в Софії на площі Славейкова перед Національною бібліотекою розгортається великий книжковий ринок, частково букіністичний. За день тут продається близько 20 000 книг А напередодні, в п’ятницю, проходять імпровізовані фестивалі вуличних музикантів
ПАМ’ЯТКИ Софія — столиця Болгарії
■ Будинки та інші споруди:
будівля Національної асамблеї (1884 р.), перед ним — пам’ятник Царю-Визволителю, імператору Росії Олександру II, Національний палац культури. Центральні мінеральні лазні (пам’ятник архітектури, побудований на місці стародавніх римських терм, до діючих мінеральними фонтанами), будівлі колишнього мавзолею Георгія Димитрова на площі князя Олександра Баттенберга. Національний театр «Іван Вазов» (1907 р.) в стилі німецького класицизму, пам’ятник Василю Левськи, міст Львів, міст Орлов.
ПАМ’ЯТКИ Софія — столиця Болгарії
■ Антична фортеця Сердика;
■ Культові споруди: церква Святої Софії (VI ст.), Ротонда Святого Георгія (VI ст.), Собор Святої Тижня (хв., ймовірно). Боннська церква (XI ст.), Внесена до списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО завдяки чудовим фрескам (XIII ст.). Чорна мечеть (XVI ст.), Мечеть Баня Ваші (XVI ст.), Храм-пам’ятник Святого Олександра Невського (1904-1912 рр..), Російська посольська церква (19071914 рр..), Драгалевський монастир на горі Вітоша.
ЦИФРИ Софія — столиця Болгарії
Ощад: 492 км ‘(місто), 944 км’ (міська область).
Населення: 1359520 чол. (2011 р.) — місто, 1600000 чол. (2011 р.) — міська область.
Щільність населення 2763,3 чел/км2 (місто), 1694,9 чел/км2 (міська область).
Висота центру міста над рівнем моря: 550 м.
Найвища точка: г Вітоша (2290 м).
ЕКОНОМІКА Софія — столиця Болгарії
Промисловість: машинобудування, металургія, хімічна, целюлозно-паперова, харчосмакова, легка промисловість.
В цілому Софія виробляє шосту частину промислової продукції Болгарії. Сфера послуг: фінансові, транспортні, туризм.
КЛІМАТ Софія — столиця Болгарії
Помірний континентальний. Середня температура січня: +2′ С
Середня температура липня: близько +20′ С.
Середньорічна кількість опадів: 600-650 мм Зима — м’яка, з нестійким сніговим покривом і мінливою погодою, зареєстровані і короткочасні сильні похолодання (при переважанні північних вітрів), до-20’С. Але частіше трапляються відлиги до +10′ С і вище (при південних вітрах). Влітку температура може підвищуватися до +35′ С.
ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ Софія — столиця Болгарії
Столиця Республіки Болгарія, адміністративний центр Міський області Софії і його єдиною громади Столична. Адміністративно-територіальний розподіл: 24 райони.
Мови: болгарський (офіційна). Використовуються також англійська, німецька та російська мови.
Етнічний склад: болгари, турки, цигани, македонці, росіяни, греки, вірмени. Релігії: християнство (православ’я), іслам, іудаїзм.
Грошова одиниця: болгарський лев.
Річки і водоймища: річки Владайска, або Влада, Перловська, або Перловец, — невеликі притоки річки Іскр (ІСКАР). Недалеко від міста є й інші дрібні річки, озеро Панчерівським і водосховище на річці Іскр.
Найважливіший аеропорт: міжнародний аеропорт Софія.
По материалам журнала «АТЛАС»